ІМПРЕСІОНІСТИЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ В КИТАЙСЬКОМУ ОЛІЙНОМУ ЖИВОПИСУ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ

КОВАЛЬОВА М. М., ЦЮ ЧЖУАНЮЙ

Харківська державна академія дизайну і мистецтв

Мета статті – виявити імпресіоністичні тенденції в образотворчому мистецтві Китаю, що визначили своєрідність розвою китайського олійного живопису XX століття.

Методологія. У дослідженні використовуються історико-культурологічний, компаративний, іконографічний та іконологічний методи.

Результати. У статті розглядаються маловивчені аспекти розвитку китайського малярства першої половини ХХ ст. Ретроспективний аналіз живописного мистецтва дає можливість простежити місце традицій і новацій у формуванні олійного живопису Китаю, що переважає на даному історичному етапі розвитку національної художньої школи. Прагнення китайських митців до збереження філософського підґрунтя і теоретичних настанов класичного живопису тушшю та водночас зацікавленість імпресіонізмом стали своєрідною рисою олійного мистецтва Китаю. Основні тенденції, які домінували на початку століття, зберігаються і донині, визначивши розвиток китайського олійного малярства в цілому. Окреслено, що декоративність і тематичний репертуар класичного китайського мистецтва тушшю були перенесені в живопис олією, про що свідчить пожвавлена виставкова діяльність. В дослідженні визначено, що у першій половині XX століття в країні набув поширення імпресіоністичний напрям, що сформувався внаслідок вивчення китайськими майстрами творчості японських і французьких майстрів. Методи навчання і стильові пошуки китайських художників досліджуваного періоду стали основою сучасного мистецтва Китаю. З’ясовано, що новітні тенденції в китайському олійному мистецтві першої половини ХХ століття є художнім переосмисленням, ремінісценціями подібного явища у західноєвропейському живописі кінця XIX – початку XX ст. Поширення імпресіонізму сприяло найбільшому розвитку натюрмортного і пейзажного жанрів, а також вивело на новий щабель пленерні практики. Чимало китайських митців поширювали імпресіоністичні ідеї не тільки в художній творчості, а й в мистецтвознавстві та педагогічній діяльності.

Наукова новизна полягає у систематизації й аналізі фактологічного матеріалу з означеної проблеми, визначенні ролі імпресіоністичного напряму в розвитку китайського олійного живопису.

Практична значущість. Результати можуть бути використані в подальших дослідженнях історії і теорії східного мистецтва XX століття.

Ключові слова: Імпресіонізм; Японія; Китай; олійне мистецтво; традиції; новації; педагогічна і творча діяльність.

IMPRESSIONAL TRENDS IN CHINESE OIL PAINTING OF THE FIRST HALF OF THE 20th CENTURY

KOVALOVA M. M., QIU ZHUANGYU

Kharkiv State Academy of Design and Arts

The purpose of the article is to reveal the impressionistic trends in the fine arts of China, determining the originality of the Chinese oil painting development of the 20th century.

Methodology. Historical and cultural, comparative, iconographic and iconological methods are used in the study.

Results. The study examines the underinvestigated aspects of Chinese painting development in the first half of the 20th century. The retrospective analysis of the pictural art enables tracing the traditions and innovations in the formation of oil painting in China, which prevails at this historical stage of the national art school development. The desire of Chinese artists to preserve the philosophical foundation and theoretical principles of classical ink painting, and at the same time an interest in Impressionism, have become a peculiar feature of Chinese oil painting. The main trends, dominating at the beginning of the century, persist to this day, defining the development of Chinese oil painting in general. It is determined that the decorativeness and thematic repertoire of classical Chinese ink art has been transferred to oil painting, as evidenced by the booming exhibition activities. The study determined that in the first half of the 20th century, the impressionistic trend was spread in the country, which resulted from the study of Japanese and French masters by Chinese masters. The teaching methods and stylistic searches of Chinese artists of the period under study became the foundation of contemporary Chinese art. The latest trends in Chinese oil painting in the first half of the 20th century are: an artistic rethinking, reminiscences of a similar phenomenon in Western European painting of the late XIX – early XX century. The spread of impressionism contributed to the greatest development of still life and landscape genres, and also brought plein air practice to a new level. Many Chinese artists spread impressionistic ideas not only in artistic creation, but also in art history and teaching.

The scientific novelty lies in the systematization and factual material analysis on this problem, determining the role of the impressionist trend in the Chinese oil painting development.

Practical significance. The results of the study can be used in further studies of the history and theory of Oriental art of the 20th century.

Keywords: Impressionism; Japan; China; oil painting; traditions; innovations; pedagogical and creative activities.

ИМПРЕССИОНИСТИЧЕСКИЕ ТЕНДЕНЦИИ В КИТАЙСКОЙ МАСЛЯНОЙ ЖИВОПИСИ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ XX ВЕКА

КОВАЛЕВА М. М., ЦЮ ЧЖУАНЮЙ

Харьковская государственная академия дизайна и искусств

Цель – выявить импрессионистические тенденции в изобразительном искусстве Китая, определить своеобразие развития китайской масляной живописи XX века.

Методология. В исследовании используются историко-культурологический, компаративный, иконографический и иконологические методы.

Результаты. В исследовании рассматриваются малоизученные аспекты развития китайской живописи первой половины ХХ в. Ретроспективный анализ живописного искусства дает возможность проследить место традиций и новаций в формировании масляной живописи Китая, которые преобладают на данном историческом этапе развития национальной художественной школы. Стремление китайских художников к сохранению философских основ, теории классической живописи тушью и, в тоже время, заинтересованность импрессионизмом стали своеобразной чертой масляной живописи Китая. Основные тенденции, которые доминировали в начале века, сохраняются и по сей день, определив развитие китайского современного масляного искусства. Выявлено, что декоративность и тематический репертуар классического китайского искусства тушью были перенесены в живопись маслом, о чем свидетельствует оживленная выставочная деятельность. В исследовании определено, что в первой половине XX века в стране получило распространение импрессионистическое направление, сформировавшееся в результате изучения китайскими мастерами творчества японских и французских художников. Методы обучения и стилевые поиски китайских художников исследуемого периода стали основой современного искусства Китая. Установлено, что новые тенденции в китайском масляном искусстве первой половины ХХ века являются художественным переосмыслением, реминисценциями подобного явления в западноевропейской живописи конца XIX – начала XX вв. Распространение импрессионизма способствовало активному развитию натюрмортного и пейзажного жанров, а также вывело на новую ступень пленэрные практики. Большинство китайских художников придерживались идей импрессионизма не только в художественном творчестве, но и в теоретической и педагогической деятельностях.

Научная новизна заключается в систематизации и анализе фактологического материала по данной проблеме, определении роли импрессионистического направления в развитии китайской масляной живописи.

Практическая значимость. Результаты могут быть использованы в дальнейших исследованиях истории и теории восточного искусства XX века.

Ключевые слова: Импрессионизм; Япония; Китай; масляная живопись; традиции; новации; педагогическая и творческая деятельность.

Література

  1. ВентуриЛ. Дневники импрессионистов. Перевод с франц. П. В. Мелковой. М.: “Издательство АСТ”, 2016. 352 с.
  2. ВиноградоваН. Горы-воды: Китайская пейзажная живопись. М.: Белый город, 2011. 49
  3. ВиноградоваН. А. Сюй Бэйхун. М.: Изобразительное искусство, 1980. 64 с.
  4. ГерманМ. Ю. Импрессионизм: Осново­положники и последователи. СПб.: «Азбука-классика», 2008. 520 с.
  5. Завадская Е. В. Ци Байши. М.: Искусство, 1982. 288 с.
  6. Крючкова В. Импрессионизм. М.: Белый город, 2013. 48 с.
  7. Лю Фань. Лю Хайсу – співець полум’яного сонця. Сьомі Платонівські читання: Тези доповідей Міжнародної наукової конференції. К.: Міністерство культури України, Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури, 2019. С.197–199.
  8. Малявин В. В. Китайское искусство. М.: ОАО Люкс, 2004. 178 с.
  9. Ревалд Дж. Искусство импрессионизма. Перевод с англ. П. В. Mелковой; вступ. ст. и общ. ред. А.Н. Изергиной. Ленинград-Москва: Искусство, 1959. 503 с.
  10. Сарабьянов Д. В. Русская живопись XIXвека среди европейских школ. М.: Советский художник, 1980. 263 с.
  11. Хао Сяо Хуа. Художественная культура Китая первой половины XX века. Образование. Традиции и европейские влияния. Вісник ХДАДМ. 2013. №1. С.137–139. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/had_2013_1_31.
  12. Andrews J. F. Art and Politics in the People’s Republic of China. Berkeley; Los Angeles; London: University of California Press, 1994. 568 p.
  13. Liu Xin. 100 years of Chinese oil painting: An illustrated historical study: 1840–1949. Guanghi: Fine Arts Publishing House, 2018. 256 p.
  14. Sullivan M. Modern Chinese artists: a biographical dictionary. Berkeley: University of California Press, 2006. 249 p.
  15. 李昌菊 中國油畫本土化百年（1900–2000）人民出版社. 2017. 566页 [Лі Чандзю. Сто років локалізації китайського олійного живопису (1900–2000). Народне видавництво Китаю, 2017. 566 с.].
  16. 劉淳著. 中國油畫史 增訂本. 北京 版社, 2016. 544页 [Лю Вей. Історія китайської олійної картини. Пекін: Китайська молодіжна преса, 2016. 544 с.].
  17. Лай Юеге. Образ і символ квітучого дерева у мистецтві Китаю і Європи. Art and design. №2. С. 111–122. DOI: 10.30857/2617-0272.2019.2.11.

References

  1. Venturi, L. (2016). Dnevniki impressionistov [Diaries of the Impressionists]. Perevod s franc. P.V. Melkovoj. Moscow: “Izdatel’stvo AST”. 352 p. [in Russian].
  2. Vinogradova, N. (2011). Gory-vody: Kytaiskaia peizazhnaia zhyvopys [Hory-vody: Chinese landscape painting]. Moscow: Belyj gorod. 49 p. [in Russian].
  3. Vinogradova, N.A. (1980). Syuj Bejhun [Xu Beihong]. Moscow: Izobrazitel’noe iskusstvo, 1980. 64 p. [in Russian].
  4. German, M.Y. (2008). Impressionizm: Osnovopolozhniki i posledovateli [Impressionism: Founders and Followers]. SPb.: Azbuka-klassika, 2008. 520 p.
  5. Zavadskaya, E.V. (1982). Ci Bajshi [Qi Baishi]. Moscow: Iskusstvo. 288 p. [in Russian].
  6. Kryuchkova, V. (2013). Impressionizm. [Impressionism]. Moscow: Belyj gorod. 48 p. [in Russian].
  7. Lyu, Fan’ (2019). Liu Khaisu – spivets polumianoho sontsia [Liu Haisu – the Singer of the Flaming Sun]. Somi Platonivski chytannia: Tezy dopovidei Mizhnarodnoi naukovoi konferentsii. Kyiv: Ministerstvo kultury Ukrainy, Natsionalna akademiia obrazotvorchoho mystetstva i arkhitektury. P. 197–199 [in Ukrainian].
  8. Malyavin, V.V. (2004). Kitajskoe iskusstvo [Chinese art]. Moscow: OAO Lyuks. 178 p. [in Russian].
  9. Revald, Dzh. (1959). Iskusstvo impressionizma [The Art of Impressionism]. Perevod s angl. P.V. Melkovoj; vstup. st. i obshch. red. A.N. Izerginoj. Leningrad-Moskva: Iskusstvo. 503 p. [in Russian].
  10. Sarabianov, D.V. (1980). Russkaia zhyvopys XIX veka sredy evropeiskykh shkol [Russian painting of the 19th century among European schools]. Moscow: Sovetskyi khudozhnyk. 263 p. [in Russian].
  11. Hao, Syao Hua (2013). Hudozhestvennaya kultura Kitaya pervoj poloviny XX veka. Obrazovanie. Tradicii i evropejskie vliyaniya [Artistic culture of China in the first half of the 20th century. Education. Traditions and European influences]. Vіsnik HDADM. №1. P. 137–139. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/had_2013_1_31 [in Russian].
  12. Andrews, J.F. (1994). Art and Politics in the People’s Republic of China. Berkeley; Los Angeles; London: University of California Press. 568 p. [in English].
  13. Liu, Xin (2018). 100 years of Chinese oil painting: An illustrated historical study: 1840–1949. Guanghi: Fine Arts Publishing House. 256 p. [in English].
  14. Sullivan, M. (2006). Modern Chinese artists: a biographical dictionary. Berkeley: University of California Press. 249 p. [in English].
  15. Lі, Chandzyu (2017). Sto rokіv lokalіzacії kitajs’kogo olіjnogo zhivopisu (1900–2000). [One hundred years of localization of Chinese oil painting (1900–2000)]. Narodne vidavnictvo Kitayu. 566 p. [in Chinese].
  16. Lyu, Vej (2016). Іstorіya kitajs’koї olіjnoї kartini. [History of Chinese oil painting]. Pekіn: Kitajs’ka molodіzhna presa. 544 p. [in Chinese].
  17. Yuege, Lai (2019) Image and symbol of a flowering wood in art of China and Europe. Art and design. 2. 111–122. DOI: 10.30857/2617-0272.2019.2.11 [in Ukrainian].