МАСКА ЯК ОБ’ЄКТ МИСТЕЦТВОЗНАВЧИХ ДОСЛІДЖЕНЬ В КИТАЇ: ДОСВІД МЕТОДОЛОГІЧНОГО СИНТЕЗУ

ХУ СЯНЬ

Львівська національна академія мистецтв,

Гуйчжоуський університет інженерних наук

Метою статті є формування теоретико-методологічних засад дослідження маски Пекінської опери на основі проаналізованої історіографії та джерельної бази, а також на основі систематизації власних експедицій, інтерв’ю тощо.

Методологія. Дослідження містить перехресний метод та інтеграцію багатьох дисциплін, таких як художня антропологія, етнологія та соціологія, історія та археологія, семіотика. Використана методологія базується на основі дослідницьких парадигм історизму, структуралізму, реалізму.

Результати. В поле зору дослідження взято історичні та сучасні маски китайської Пекінської опери. Для мистецтвознавчих досліджень функціонування маски в китайському театрі поглиблено аналізуються існуючі методи та методології вивчення китайського мистецтва масок. Використано комплексний науковий підхід до досліджень давнього та складного фольклорного явища маски з метою аналізу її форм, колориту, якості та значення. Виявлено, що синтетична методологія дослідження, в основу якої покладено порівняльний мистецтвознавчий аналіз масок, зокрема в культурах Китаю, Японії та Європи, дає змогу дослідити культурне походження, історичний розвиток, жанр, тип ліплення масок, символіку, художні характеристики, тенденції розвитку у контексті театру, народного традиційного мистецтва, дизайну сувенірної продукції тощо.

Наукова новизна – формування теоретико-методологічних засад дослідження маски Пекінської опери на основі аналізу історіографії та джерельної бази.

Практична значущість дослідження обумовлена можливістю використання результатів дослідження для розробки навчальних посібників і програм за курсом поглибленого вивчення мистецтва Китаю.

Ключові слова: театральна маска; Пекінська опера; мистецтво Китаю; художній образ; символ; синтетична методологія.

MASK AS AN OBJECT OF ARTISTIC RESEARCH IN CHINA: EXPERIENCE OF METHODOLOGICAL SYNTHESIS

HU XIAN

Lviv National Academy of Arts, Guizhou University of Engineering Science

The aim of the article is to form the theoretical and methodological foundations of the study of the Beijing Opera mask on the basis of the analyzed historiography and source base, as well as on the basis of systematization of own expeditions, interviews, etc.

Methodology. The study contains a cross-cutting method and the integration of many disciplines, such as artistic anthropology, ethnology and sociology, history and archeology, semiotics. The methodology used is based on the research paradigms of historicism, structuralism, realism.

Results. The study focuses on historical and modern masks of Chinese Beijing Opera. For art studies of the functioning of the mask in the Chinese theater, the existing methods and methodologies of studying the Chinese art of masks are analyzed in depth. A complex scientific approach to the research of the ancient and complex folklore phenomenon of the mask is used in order to analyze its forms, color, quality and meaning. It was found that the synthetic research methodology, which is based on comparative art analysis of masks, in particular in the cultures of China, Japan and Europe, allows to study cultural origins, historical development, genre, type of mask modeling, symbolism, artistic characteristics, trends in theater context, folk traditional art, souvenir design, etc.

Scientific novelty – the formation of theoretical and methodological foundations for the study of the mask of the Beijing Opera on the basis of analysis of historiography and source base.

The practical significance of the study is due to the possibility of using the research results to develop textbooks and programs for in-depth study of Chinese art.

Key words: theatrical mask; Beijing Opera; Chinese art; artistic image; symbol; synthetic methodology.

МАСКА КАК ОБЪЕКТ ИСКУССТВОВЕДЧЕСКИХ ИССЛЕДОВАНИЙ В КИТАЕ: ОПЫТ МЕТОДОЛОГИЧЕСКОГО СИНТЕЗА

ХУ СЯНЬ

Львовская национальная академия искусств, Гуйчжоуский университет инженерных наук

Целью статьи является формирование теоретико-методологических принципов исследования маски Пекинской оперы на основе проанализированной историографии и літературной базы, а также систематизации собственных экспедиций, интервью и т.д.

Методология. Исследование включает в себя перекрестный метод и интеграцию многих дисциплин, таких как художественная антропология, этнология и социология, история и археология, семиотика. Использованная методология базируется на основе исследовательских парадигм историзма, структурализма, реализма.

Результаты. В поле зрения исследования взяты исторические и современные маски китайской Пекинской оперы. Для искусствоведческих исследований функционирования маски в китайском театре углубленно проанализированны существующие методы и методология изучения китайского искусства масок. Использован комплексный научный подход к исследованиям древнего и сложного фольклорного явления маски для анализа ее форм, колорита, качества и значения. Выявлено, что синтетическая методология исследования, в основу которой положен сравнительный искусствоведческий анализ масок, в частности в культурах Китая, Японии и Европы, позволяет исследовать культурное происхождение, историческое развитие, жанр, тип лепки масок, символику, художественные характеристики, тенденции развития в контексте театра, народного традиционного искусства, дизайна сувенирной продукции и т.д.

Научная новизна – формирование теоретико-методологических принципов исследования маски Пекинской оперы на основе анализа историографии и литературной базы.

Практическая значимость исследования обусловлена возможностью использования результатов исследования при разработке учебных пособий и программ по курсу углубленного изучения искусства Китая.

Ключевые слова: театральная маска; Пекинская опера; искусство Китая; художественный образ; символ; синтетическая методология.

Література

  1. 周华斌. 中国戏剧史新论. 北京广播学院出版社, 2003年. 324页. Чжоу Хуабінь. Нова теорія історії китайської драми. Пекін, 2003. 324 c.
  2. 马少波. 中国京剧史. 中国戏剧出版社, 2005年. 673页. Ма Шаобо. Історія китайської пекінської опери. Пекін, 2005. 673 c.
  3. 赵永岐. 中国京剧脸谱. 中国书店, 2012年. 208页. Чжао Йонгзі. Маска китайської пекінської опери. Пекін, 2012. 208 c.
  4. 徐城北. 中国京剧. 五洲传播出版社, 2003年. 128页. Сюй Ченбей. Китайська пекінська опера. Пекін, 2003. 128 c.
  5. 肖华. 戏中有画. 画中有戏 – 同源异派的中国戏曲与中国绘画美学思想比较再论. 艺术百家, 2006年第四期. 139页. Сяо Хуа. Є картини в драмах і драми на картинах – порівняння між китайськими операми однакового походження та естетикою китайського живопису. Сто художників. 2006. Вип. 4. 139 с.
  6. 魏云彬. 戏剧假面：固态面具与软性脸谱的同源和分流. 云南艺术学院学报, 2006年. 77页. Вей Юньбінь. Драматичні маски: одне і те ж джерело та різні гілки твердих масок та м’яких масок. Журнал університету Юньнань, 2006. 77 с.
  7. 顾光朴. 中国面具史. 贵州民族出版社, 2002年. 476页. Гу Пугуан. Історії китайських масок. Гуйчжоу: видавництво Гуйчжоу, 2002. 476 c.
  8. 顾朴光. 脸谱艺术略论. 贵州民族大学学报, 1993年. 64页. Гу Пугуан. Коротка дискусія про мистецтво макіяжу для обличчя. Журнал університету Гуйчжоу, 1993. 64 c.
  9. 杜迺松. 中国青铜器发展史. 紫禁城出版社, 1995年. 225页. Ду Найсон. Китайський бронзовий посуд. Пекін, 1995. 225 c.
  10. 李苍彦. 京剧彩塑脸谱. 北京, 2018年. 166页. Лі Цаньян. Пекінська оперна кольорова маска. Пекін, 2018. 166 c.
  11. 徐华铛. 中国彩塑泥人. 中国林业出版社, 2008年. 129页. Сюй Хуаданг. Китайські кольорові скульптурні глиняні маски. Видавництво Китайського лісового господарства, 2008, 129 с.
  12. 董季群. 民间工艺. 天津人民出版社, 2010年. 148页. Донг Джикун. Народні ремесла. Тяньцзінь, 2010. 148 с.
  13. 夏静静. 贵州傩戏面具探究 – 以铜仁土家族傩堂戏面具为例. 贵州, 2018年. 93页. Ся Цзіньцзін. Дослідження оперних масок Гуйчжоу Нуо – на прикладі оперних масок Тунгрен Туцзя Нуотанг. Гуйчжоу, 2018. 93 c.
  14. 康小花. 甘肃巫傩面具文化研究综述. 天水, 2008年. 121页. Кан Сяохуа. Підсумок досліджень культури масок «Нуо» Ганьсу. Тяньшуй, 2008. 121 c.
  15. 冯丹丹. 川剧变脸艺术研究. 中国艺术研究院, 2018年. 89页. Фен Дандан. Художнє дослідження Сичуанської опери “Зміна обличчя”. Пекін, 2018. 89 c.
  16. 张扶直. 武净宗将钱金福. 文史知识, 2011年. 45页. Чжан Фучжі. Майстер Пекінської опери Цянь Цзіньфу. Пекін, 2011. 45 c.
  17. 张训菘. 京剧花脸流派艺术探析. 北京, 2019年. 166页. Чжан Сюнсон. Аналіз мистецтва пекінської школи маски. Пекін, 2019. 166 c.
  18. 北京市戏曲学校编. 吴晓铃纂辑. 郝寿臣脸谱集. 北京中国戏剧出版社, 1962年. 145页. Колекція масок Хао Шучен. Під редакцією Пекінської оперної школи. Пекінське китайське драматичне видавництво, 1962. 145 с.
  19. [英国]米兰达-布鲁斯. 符号与象征. 三联书店, 2014年. 338页. Міранда Брюс. Знаки та символи. Пекін, 2014. 338 c.
  20. 翁志实. 论意象取形. 美术, 2006 年. 113页. Венг Чжиші. Про формування образів. Образотворче мистецтво, 2006. 113 с.
  21. 谭征. 民间色彩文化元素在京剧脸谱艺术中的有效应用. 大众文艺, 2012年. 60页. Тан Чжен. Ефективне застосування народного колориту та культурних елементів у макіяжі обличчя Пекінської опери. Популярна література, 2012. 60 с.
  22. 栾冠桦. 角色符号中国戏曲脸谱. 三联书店, 2005年. 228页. Луан Гуаньхуа. Персонажний символ макіяж обличчя китайської опери. Книгарня Санліан, 2005. 228 с.
  23. 倪丹. 京剧脸谱艺术中的图案建构和色彩视觉分析. 北京, 2015年. 215页. Ні Дан. Побудова візерунка та візуальний аналіз кольорів у мистецтві макіяжу обличчя Пекінської опери. 2015. 215 c.
  24. 汤露. 京剧脸谱的视觉符号研究 以“花脸”为例. 长沙, 2012年. 70页. Тан Лу. Дослідження візуальних символів пекінських оперних масок – на прикладі «Хуа Лянь». 2012. 70 с.
  25. 刘曾复. 京剧脸谱图案刍议. 北京, 1988年. 209页. Лі Цзенфу. Аналіз закономірностей макіяжу обличчя в Пекінській опері. 1988. 209 c.
  26. 赵山林. 中国戏曲观众学. 上海. 华东师范大学出版社, 2001年. 201页. Чжао Шанлін. Дослідження аудиторії китайської опери. Шанхай: Видавництво східно-китайського педагогічного університету, 2001. 201 с.
  27. 陈彦青. 观念之色：中国传统色彩研究. 北京大学出版社, 448页. Чень Яньцин. Концептуальний колір: дослідження традиційних китайських кольорів. Видавництво Пекінського університету. 448 с.
  28. 李泽厚. 中国古代思想史论. 三联书店, 2008年. 309页. Лі Зехоу. Історія давньо-китайської думки. Саньянська книгарня, 2008. 309 с.
  29. 柯玲. 中国民俗文化. 北京大学出版社, 2017年. 201页. Ке Лінга. Китайська народна культура. Пекінський університет Прес, 2017. 201 с.
  30. 刘聿鑫 刘景林. 中国文化史;汉字的演变, 1997年. 106页. Лю Вейсін, Лю Цзінлінь. Китайська культурна історія: Еволюція китайських ієрогліфів. Шаньдунська освітня преса, 1997. 106 с.
  31. 吕韶钧、吕成. 中国民间舞狮习俗的文化观照. 北京, 2010年. 73页. Лу Шаоцзюнь, Лу Чен. Культурні перспективи традицій китайського народного танцю Лева. Пекін, 2010. 73 с.
  32. 邰高娣. 剪纸. 重庆出版社, 2018年. 99页. Тай Гаоді. Вирізання паперу. Видавництво Чунцин, 2018. 99 с.
  33. 谭红丽. 民间美术 年画. 北京, 2011年. 184页. Тан Хонглі. Народне мистецтво – Няньхуа. Пекін, 2011. 184 с.
  34. 汤晨晨. 京剧化妆中的色彩与技巧. 北京, 2017年. 27页. Тан Ченчен. Пекінська опера кольори макіяжу та хитрості. Пекін, 2017. 27 с.
  35. 江霞. 舞台化妆造型艺术. 北京, 2017年. 90页. Цзян Ся. Пластичне мистецтво сценічного макіяжу. Пекін. 2017. 90 с.
  36. 徐家华. 舞台化妆设计与技术. 中国戏剧出版社, 2006年. 256页. Сюй Цзяуа. Сценічний дизайн та технологія макіяжу. Китайська театральна преса, 2006. 256 с.
  37. 张凌凌. 面具让戏剧更强烈.广州.2010年. 14页. Чжан Лінглінг. Маска робить драму сильнішою. Гуанчжоу, 2010. 14 с.
  38. 任先. 尤金奥尼尔的面具观和实践. 长沙, 2010年. 78页. Рен Сянь. Поняття та практика масок Юджина О’Ніла. Чанша, 2010. 78 с.
  39. 帅立功. 旅游纪念品设计. 高等教育出版社, 2007年. 136页. Шуай Лігонг. Дизайн туристичних сувенірів. Преса вищої освіти, 2007. 136 с.
  40. 李斐. 吕俊梅. 浅析日本歌舞伎“隈取”与京剧“脸谱”. 北京, 2012年. 33页. Лі Фей, Лу Джунмей. Аналіз японського кабукі “Куматорі” та Пекінської опери “Макіяж обличчя”. Пекін, 2012. 33 c.
  41. 燕青. 京剧脸谱和歌舞伎隈取之异同. 上海, 2016年. 38页. Ян Цінь. Подібність та відмінності між макіяжем обличчя в Пекіні та Кабукі Кумою. Шанхай, 2016. 38 с.
  42. 崔娜. 京剧与歌舞伎脸谱文化中的道德及审美差异对比分析. 北京, 2009年. 76页. Чой На. Порівняльний аналіз моральних та естетичних відмінностей між Пекінською оперою та культурою маски Кабукі. Пекін, 2009. 76 с.
  43. ВласовВ. Г. Маска. Большой энциклопедический словарь изобразительного искусства: В 8 т. Т. 4. Санкт-Петербург: ЛИТА, 2001. 832 с. C. 397–401.
  44. Маска (2). Патріс Паві: Словник театру. Львів, 2006. 640 с.
  45. Маловицька Л. Естетичний зміст маски у східному традиційному театрі: ієрогліфічно-інформаційна візуалізація образу. Релігія, релігійність, філософія та гуманітарні знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти: збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції, 21-23 грудня 2010 р., Луганськ, 2010. С. 192–194.
  46. МедведеваА. Маска як елемент театральної культури: наукова рефлексія. Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2019. № 2. С. 405.
  47. Клековкін О. Сакральний театр: Генеза. Форми. Поетика. Київ: КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого, 2002. 272 с.
  48. Пігель Ю. Феномен маски як засіб перевтілення (історико–теоретичний контекст). Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності, 2004. С. 227–231.
  49. Погребняк М. Танець «модерн» ХХст.: витоки, стильова типологія, панорама історичної ходи, еволюція: монографія. Полтава: ПНПУ імені В.Г. Короленка, 2015. 312 с.
  50. Юнг К. Г. Человек и его символы. Москва: Серебрянные нити, 1998. 367 с.
  51. Камю А. Сочинения в 5 т. Харьков: Фолио, 1998. Т.4. 620 с.

References

  1. 周华斌. (2003). 中国戏剧史新论. 北京广播学院出版社. 324页. Zhou, Huabin. (2003). A New Theory of Chinese Drama History. Beijing Broadcasting Institute Press,. 324 p.
  2. 马少波. (2005). 中国京剧史. 中国戏剧出版社. 673页. Ma, Shaobo. (2005). History of Chinese Peking Opera. China Drama Press. 673 p.
  3. 赵永岐. (2012).中国京剧脸谱. 中国书店. 208页. Zhao, Yongqi. (2012). Chinese Peking Opera Masks. China Bookstore. 208 p.
  4. 徐城北. (2003). 中国京剧. 五洲传播出版社. 128页. Xu, Chengbei. (2003). Chinese Peking Opera. Wuzhou Media Press. 128 p.
  5. 肖华. (2006). 戏中有画. 画中有戏 – 同源异派的中国戏曲与中国绘画美学思想比较再论. 艺术百家. 139页. Xiao, Hua. (2006). A re-discussion on the comparison of Chinese opera with different origins and Chinese painting aesthetics. Art Hundred Schools, 4. p. 139.
  6. 魏云彬. (2006). 戏剧假面：固态面具与软性脸谱的同源和分流. 云南艺术学院学报. 77页. Wei, Yunbin. (2006). Theatrical Mask: The Homology and Diversion of Solid Masks and Soft Masks. Journal of Yunnan Arts University. p. 77.
  7. 顾光朴. (2002). 中国面具史. 贵州民族出版社. 476页. Gu, Guangpu. (2002). The History of Chinese Masks. Guizhou Nationality Publishing House. 476 p.
  8. 顾朴光. (1993). 脸谱艺术略论. 贵州民族大学学报. 64页. Gu, Puguang. (1993). A Brief Discussion on the Art of Face Makeup. Journal of Guizhou Minzu University. 64 p.
  9. 杜迺松. (1995). 中国青铜器发展史. 紫禁城出版社. 225页. Du, Yusong. (1995). The History of Chinese Bronze Ware. Forbidden City Press. 225 p.
  10. 李苍彦. (2018). 京剧彩塑脸谱. 北京. 166页. Li, Cangyan. (2018). Peking Opera Painted Masks. Beijing. 166 p.
  11. 徐华铛. (2008). 中国彩塑泥人. 中国林业出版社. 129页. Xu, Huadang. (2008). Chinese Painted Clay Figures. China Forestry Press. 129 p.
  12. 董季群. (2010). 民间工艺. 天津人民出版社, 2010年. 148页. Dong, Jiqun. (2010). Folk Crafts. Tianjin People’s Publishing House. 148 p.
  13. 夏静静. (2018). 贵州傩戏面具探究 – 以铜仁土家族傩堂戏面具为例. 贵州. 93页. Xia, Jingjing. (2018). Exploration of Nuo Opera Masks in Guizhou – Taking Tongren Tujia Nuotang Opera Masks as an Example. Guizhou. p. 93.
  14. 康小花. (2008). 甘肃巫傩面具文化研究综述. 天水. 121页. Kang, Xiaohua. (2008). A Review of Research on Wu Nuo Mask Culture in Gansu. Tianshui. 121 p.
  15. 冯丹丹. (2018). 川剧变脸艺术研究. 中国艺术研究院. 89页. Feng, Dandan. (2018). Research on the Art of Face-changing in Sichuan Opera. China National Academy of Arts. 89 p.
  16. 张扶直. (2011). 武净宗将钱金福. 文史知识. 45页. Zhang, Fuzhi. (2011). General Qian Jinfu of Wu Jingzong. Knowledge of Literature and History. 45 p.
  17. 张训菘. (2019). 京剧花脸流派艺术探析. 北京. 166页. Zhang, Xunsong. (2019). An Analysis of Peking Opera’s Flower-faced Art. Beijing. 166 p.
  18. 北京市戏曲学校编. (1962). 吴晓铃纂辑. 郝寿臣脸谱集. 北京中国戏剧出版社, 1962年. 145页. Edited by Beijing Opera School. (1962). Compiled by Wu Xiaoling. Collection of Hao Shouchen’s Facebook. Beijing China Drama Publishing House, 1962. 145 p.
  19. 米兰达 布鲁斯. (2014). 符号与象征. 三联书店. 338页. Miranda, Bruce. (2014). Signs and Symbols. Triple Publishing. 338 p.
  20. 翁志实. (2006). 论意象取形. 美术. 113页. Weng, Zhishi. (2006). On Image Taking Shape. Fine Arts. 113 p.
  21. 谭征. (2012). 民间色彩文化元素在京剧脸谱艺术中的有效应用. 大众文艺. 60页. Tan, Zheng. (2012). The Effective Application of Folk Color Cultural Elements in Peking Opera Mask Art. Popular Literature and Art. 60 p.
  22. 栾冠桦. (2005). 角色符号中国戏曲脸谱. 三联书店. 228页. Luan, Guanhua. (2005). Character Symbols Chinese Opera Masks. Sanlian Publishing. 228 p.
  23. 倪丹. (2015). 京剧脸谱艺术中的图案建构和色彩视觉分析. 北京. 215页. Ni, Dan. (2015). Pattern Construction and Color Visual Analysis in Peking Opera Mask Art. Beijing. 215 p.
  24. 汤露. (2012). 京剧脸谱的视觉符号研究 以“花脸”为例. 长沙. 70页. Tang, Lu. (2012). A Study of Visual Symbols of Peking Opera Masks Taking “Flowered Faces” as an Example. Changsha. 70 p.
  25. 刘曾复. (1998). 京剧脸谱图案刍议. 北京, 1988年. 209页. Liu, Zengfu. (1998). A Preliminary Discussion on the Patterns of Peking Opera Masks. Beijing, 1988. 209 p.
  26. 赵山林. (2001). 中国戏曲观众学. 上海. 华东师范大学出版社, 2001年. 201页. Zhao, Shanlin. (2001). Chinese Opera Audience. Shanghai. East China Normal University Press, 2001. 201 p.
  27. 陈彦青. 观念之色：中国传统色彩研究. 北京大学出版社, 448页. Chen, Yanqing. The Color of Ideas: A Study of Traditional Chinese Color. Peking University Press, 448 p.
  28. 李泽厚. (2008). 中国古代思想史论. 三联书店. 309页. Li, Zehou. (2008). The History of Ancient Chinese Thought. Sanlian Publishing. 309 p.
  29. 柯玲. (2017). 中国民俗文化. 北京大学出版社. 201页. Ke, Ling. (2017). Chinese Folk Culture. Peking University Press. 201 p.
  30. 刘聿鑫 刘景林. (1997). 中国文化史;汉字的演变. 106页. Liu, Yuxin and Liu, Jinglin. (1997). History of Chinese Culture; Evolution of Chinese Characters. 106 p.
  31. 吕韶钧. (2010). 吕成. 中国民间舞狮习俗的文化观照. 北京. 73页. Lu, Shaojun, Lu, Cheng. (2010). Cultural Reflections on Chinese Folk Lion Dance Customs. Beijing. 73 p.
  32. 邰高娣. (2018). 剪纸. 重庆出版社. 99页. Tai, Gaodi. (2018). Paper-cut. Chongqing Publishing House. 99 p.
  33. 谭红丽. (2011). 民间美术 年画. 北京. 184页. Tan, Hongli. (2011). Folk Art New Year Pictures. Beijing. 184 p.
  34. 汤晨晨. (2017). 京剧化妆中的色彩与技巧. 北京. 27页. Tang, Chenchen. (2017). Colors and Techniques in Peking Opera Makeup. Beijing. 27 p.
  35. 江霞. (2017). 舞台化妆造型艺术. 北京. 90页. Jiang, Xia. (2017). The Art of Stage Makeup. Beijing. 90 p.
  36. 徐家华. (2006). 舞台化妆设计与技术. 中国戏剧出版社. 256页. Xu, Jiahua. (2006). Stage Makeup Design and Technology. China Drama Press. 256 p.
  37. 张凌凌. (2010). 面具让戏剧更强烈.广州. 14页. Zhang, Lingling. (2010). Masks make drama stronger. Guangzhou. 14 p.
  38. 任先. (2010). 尤金奥尼尔的面具观和实践. 长沙. 78页. Ren, Xian. (2010). Eugene O’Neill’s view and practice of masks. Changsha. 78 p.
  39. 帅立功. (2007). 旅游纪念品设计. 高等教育出版社. 136页. Shuai, Ligong. (2007). Design of Tourist Souvenirs. Higher Education Press. 136 p.
  40. 李斐. (2012). 吕俊梅. 浅析日本歌舞伎“隈取”与京剧“脸谱”. 北京. 33页. Li, Fei. (2012). Lv Junmei. A Brief Analysis of Japanese Kabuki “Kumatori” and Peking Opera “Mask”. Beijing. 33 p.
  41. 燕青. (2016). 京剧脸谱和歌舞伎隈取之异同. 上海. 38页. Yan, Qing. (2016). Similarities and Differences between Peking Opera Masks and Kabuki Kuma. Shanghai. 38 p.
  42. 崔娜. (2009). 京剧与歌舞伎脸谱文化中的道德及审美差异对比分析. 北京. 76页. Cui, Na. (2009). A Comparative Analysis of Moral and Aesthetic Differences in Peking Opera and Kabuki Mask Culture. Beijing. 76 p.
  43. Vlasov, V. G. (2001). Maska [Mask]. / Bol’shoj enciklopedicheskij slovar’ izobrazitel’nogo iskusstva. V 8t. T.4. Sankt-Peterburg: LITA. 832 s. S. 397-401.
  44. Maska(2). (2006). Patris, Pavi: Slovnyk teatru [Dictionary of theater]. Lviv. 640 s.
  45. Malovytska, L. (2010). Estetychnyi zmist masky u skhidnomu tradytsiinomu teatri: iierohlifichno-informatsiina vizualizatsiia obrazu [Aesthetic content of the mask in the eastern traditional theater: hieroglyphic-informational visualization of the image]. Relihiia, relihiinist, filosofiia ta humanitarni znannia u suchasnomu informatsiinomu prostori: natsionalnyi ta internatsionalnyi aspekty: zbirnyk naukovykh prats za materialamy Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii, 21-23 hrudnia 2010 r. Luhansk. S. 192-194.
  46. Medvedeva, A. (2019). Maska yak element teatralnoi kultury: naukova refleksiia [Mask as an element of theatrical culture: scientific reflection]. Visnyk Natsionalnoi akademii kerivnykh kadriv kultury i mystetstv. № 2. S. 405.
  47. Klekovkin, O. (2002). Sakralnyi teatr: Heneza. Formy. Poetyka. [Sacred theater: Genesis. Form. Poetics]: Kyiv: KDITM im. I. K. Karpenka-Karoho. 272s.
  48. Pihel, Yu. (2004). Fenomen masky yak zasib perevtilennia (istoryko–teoretychnyi kontekst) [The phenomenon of the mask as a means of reincarnation (historical-theoretical context)]. Aktualni filosofski ta kulturolohichni problemy suchasnosti, 2004. S. 227–231.
  49. Pohrebniak, M. (2015). Tanets «modern» KhKhst.: vytoky, stylova typolohiia, panorama istorychnoi khody, evoliutsiia [Dance “modern” of the XX century: origins, stylistic typology, panorama of historical course, evolution]: monohrafiia. Poltava: PNPU imeni V.H. Korolenka. 312 s.
  50. Yung, K. G. (1998). CHelovek i ego simvoly [Man and his symbols]. Moskva: Serebryannye niti. 367 s.
  51. Kamyu, A. Sochineniya v 5 t. [Essays in 5 volumes]. (1998). Har’kov: Folio. T.4. 620 s.