ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНЕ ТА ЗМІСТОВНЕ ВТІЛЕННЯ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ТЕАТРІ ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ЖУРНАЛУ «НОВЕ МИСТЕЦТВО»)

РИБЧЕНКО О. Г.

Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

Метою дослідження: виявлення відображення народних традицій у сценографії 1920‑х рр. на прикладі двох театральних вистав: «Сава Чалий» (театр «Березіль», м. Харків, 1927 р.) та «Сорочинський ярмарок» (Державна Українська Опера, м. Київ, 1925 р.) на основі архівних видань журналу «Нове мистецтво» (Харків, 1925–1928 рр.).

Методологія. Методологічною основою дослідження є системний підхід, методи синтезу, узагальнення, порівняльно-історичного та мистецтвознавчого аналізу.

Результати. Розглянуто архівні випуски тижневика «Нове мистецтво» та підтверджено, що у театральній творчості початку XX ст. народні традиції займали помітне місце, були джерелом натхнення художників-сценографів, композиторів, акторів та ін. Окреслено вагоме місце журналу «Нове мистецтво» як основного джерела висвітлення мистецьких подій в Україні. На основі випусків журналу проаналізовано публікації і фотоматеріали сценографії вистав «Сава Чалий» (театр «Березіль», м. Харків, 1927 р.) та «Сорочинський ярмарок» (Державна Українська Опера, м. Київ, 1925 р.). Проаналізовано образи і елементи українського народного мистецтва у зазначених театральних виставах. Наголошено, що використання народних традицій в сценографії є своєрідним концентрованим виявом та гарантією збереження етнокультурних проявів у тогочасному театральному середовищі.

Наукова новизна полягає у виявленні специфіки використання народних традицій та етнічних елементів в сценографії 1920-х років, у введенні у науковий обіг матеріалів тижневика «Нове мистецтво», що висвітлюють застосування народних традицій режисерами, художниками-сценографами, акторами.

Практична значущість. Матеріали дослідження можуть бути корисними у процесі вивчення історії української сценографії; аналіз мистецького доробку художників-сценографів та провідних митців театру ХХ ст. є необхідним для збагачення творчих підходів новітньої українській сценографії.

Ключові слова: театральне мистецтво; сценографія; народні традиції; українські етнічні елементи; традиційна етнічна культура; театральні художники.

ARTISTIC AND SUBSTANTIVE EVOCATION OF FOLK TRADITIONS IN THE UKRAINIAN THEATER AT THE BEGINNING OF THE XX CENTURY (BASED ON THE MATERIALS OF THE “NEW ART” JOURNAL)

RYBCHENKO O. G.

National Academy of Fine Arts and Architecture

The purpose to demonstrate the implementation of folk traditions in the 1920s scenography on the example of two theatrical performances: “Sava Chaly” (Theatre “Berezil,” Kharkiv, 1927) and “The Fair at Sorochyntsi” (State Ukrainian Opera, Kyiv, 1925) based on the materials of the archival editions of the “New Art” journal (Kharkiv, 1925–1928).

Methodology. The methodological basis of the study is a systematic approach, methods of synthesis, generalization, comparative historical and art history analysis.

Results. The review of the archival issues of the weekly “New Art” journal allowed to confirm that folk traditions played a prominent role in theatre art at the beginning of the XX century and served as a source of inspiration for scenographers, composers, performers etc. The study indicates the importance of the “New Art” journal as a primary source of information on the cultural events in Ukraine. Based on its issues, the study analyses the publications and photo materials on the scenography of the “Sava Chaly” (Theatre “Berezil,” Kharkiv, 1927) and “The Fair at Sorochyntsi” (State Ukrainian Opera, Kyiv, 1925) performances. The elements of Ukrainian folk art in these performances were emphasised. It is noted that evocation of the folk traditions in the scenography was both a showcase and a guarantee of the preservation of the ethnocultural phenomena in the theatrical environment of the period.

The novelty of the study is the identification of the specifics of the use of folk traditions and ethnic elements in the scenography of the 1920s, as well as the introduction into the scientific discourse of the “New Art” journal’s issues, which offer materials on the implementation of the folk traditions by directors, stage designers and performers.

The practical significance. The study can be useful for research of the history of Ukrainian scenography; the analysis of the artistic heritage of stage designers of the XX century’s leading theatres is vital for enriching the modern Ukrainian stage design.

Keywords: theatrical art; scenography; folk traditions; Ukrainian ethnic elements; traditional ethnic culture; stage designers.

ХУДОЖЕСТВЕННО-ОБРАЗНОЕ И СОДЕРЖАТЕЛЬНОЕ ВОПЛОЩЕНИЕ НАРОДНЫХ ТРАДИЦИЙ В УКРАИНСКОМ ТЕАТРЕ НАЧАЛО XX ВЕКА (ПО МАТЕРИАЛАМ ЖУРНАЛА «НОВОЕ ИСКУССТВО»)

РЫБЧЕНКО О. Г.

Национальная академия изобразительного искусства и архитектуры

Цель исследования: выявление отображения народных традиций в сценографии 1920‑х гг. на примере двух театральных спектаклей: «Сава Чалый» (театр «Березиль», г. Харьков, 1927 г.) и «Сорочинская ярмарка» (Государственная Украинская Опера, г. Киев, 1925 г.) на основании архивных изданий журналу «Новое искусство» (Харьков, 1925–1928 гг.).

Методология. Методологическим основанием исследования является системный подход, методы синтеза, обобщения, сравнительно-исторического и искусствоведческого анализа.

Результаты. Рассмотрено архивные выпуски еженедельника «Новое искусство» и подтверждено, что в театральном творчестве начала ХХ века народные традиции занимали заметное место, были источником вдохно­вения художников-стенографов, композито­ров, артистов и т.д. Очерчено важное место журнала «Новое искусство» как основного источника освещения художественных событий в Украине. На основании выпусков журнала проанализировано публикации и фотоматериалы сценографии спектаклей «Сава Чалый» (театр «Березиль», г. Харьков, 1927 г.) и «Сорочинская ярмарка» (Государственная Украинская Опера, г. Киев, 1925 г.) Проанализировано образы и элементы украинского народного искусства в указанных театральных спектаклях. Отмечено, что использование народных традиций в сценографии является своеобразным концентрированным проявлением и гарантией сохранения этнокультурных проявлений в тогдашней театральной среде.

Научная новизна заключается в выявлении специфики использования народных традиций и этнических элементов в сценографии 1920-х годов, в ведении в научный обиход материалов еженедельника «Новое искусство», которые освещают применение народных традиций режиссёрами, художниками-сценографами, артистами.

Практическая значимость. Материалы исследования могут быть полезными в процессе выявления истории украинской сценографии; анализ художественного наследия художников-сценографов в ведущих театрах ХХ века является необходимым для обогащения творческих подходов новейшей украинской сценографии.

Ключевые слова: театральное искусство; сценография; народные традиции; украинские этнические элементы; традиционная этни­ческая культура; театральные художники.

Література

1. Весільна світлина Л. Курбаса і В. Чистякової разом з акторами театру «Березіль».
2. Веселовська Г. І. Театральні перехрестя Києва 1900–1910-х рр. (Київський театральний модернізм). Монографія. Київ. 2006. 336 с. URL: https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=1652.
3. Галась І. Діяльність театральних колективів в Україні на зламі 20–30-х років минулого століття: за матеріалами Державного архіву друку. Вісник Книжкової палати. 2010. №11. с. 52. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2010_11_12.
4. Гоголь М. В. Сорочинський ярмарок. Піраміда 2018. 48 с.
5. Кабула О. В. Становлення та розвиток українського театру: історико-педагогічний аспект. Культура України. 2013. Вип. 44. С. 293. URL: https://ic.ac.kharkov.ua/nauk_rob/nauk_vid/rio_old_2017/ku/kultura44/index.htm.
6. Калашніков В. Ф. Народний агітаційний театр у Україні 70–80-х років ХХ ст. Київ. 1998. 26 с.
7. Карпенко-Карий І. К. Сава Чалий. Знання. 2018. 191 с.
8. Корнієнко Н. М. Лесь Курбас: репетиція майбутнього. Либідь. 2007. 336 с.
9. Корнієнко Н. М. Лесь Курбас – «людина ідеального принципу». Світогляд. 2007. № 2. С. 79.
10. Кисіль О. Г. Український театр: популярний нарис історії українського театру. Новий український театр. Український театр: дослідження. Київ: Книгоспілка, 1925. с. 178. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr00050252.
11. Курбас Л. С. Театр і глядач. «Березіль». 1988. 140 с.
12. Мелешкіна І. Колір, простір, сцена. Український тиждень. 2020. URL: https://tyzhden.ua/Author/2645.
13. Назва статті «Відкриття української опери». Нова державна опера. Нове мистецтво: тижневик. №1. Харків: Червоний друк. С. 6–7.
14. Орлик О. О. Журнальні видання 20=–30-х рр. ХХ ст., як джерело дослідження видавничої справи в Україні. Вісник Книжкової палати. 2009. № 6. С. 37–40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2009_6_15.
15. Павленко Н. П. Тернини і зірки творчості: Курбас і Таіров у пошуках. TERRA INCOGNITA у театральному мистецтві. Березіль. №8. С. 153–163. URL: https://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2012_kurbas_125bp.pdf.
16. Прокопчук І. О. Роль мистецьких часописів 1920 – початку 1930-х років у поширенні модерністських концепцій в Україні. Вісник ЛНАМ. Вип. 21. Львів. 2008. С. 251–260. URL: https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/21/02.pdf
17. Резнік І. С. Поліна Самійленко – корифей українського театру. До 130-річчя до дня народження (за документами ЦДАМЛМ України). Архіви України. 2019. № 4. С. 138–157. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ay_2019_4_12.
18. Самійленко П. М. Незабутні дні горінь. Київ: Мистецтво. 1970. с. 84.
19. Смолич Ю. І. На шляху творення театру Української опери. Тижневик. Нове мистецтво. Харків: Червоний друк. 1926. № 6. С. 2.
20. Станішевський Ю. В. Український театр у перші повоєнні десятиліття. Нариси з історії театрального мистецтва України XX століття. Київ: Інтертехнологія. 2006. с. 1053. URL: http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/_works-istor_teatr_text.pdf.
21. Туркельтауб І. До з’їзду робітників мистецтва. Нове мистецтво: тижневик. Харків: Червоний друк. 1926. № 3. С. 1.
22. Туркельтауб І. Про «Березіль» (враження від подорожі). Нове мистецтво: тижневик. Харків: Червоний друк. 1926. № 6. С. 4–5.
23. Нечиталюк М. Ф. Іван Франко про театр і драматургію. Академії наук УРСР. 1957. 239 с.
24. Хмурий В. «Хоч ми маємо на сьогодні цілих три вагомих театри…». Нове мистецтво: тижневик. Харків: Червоний друк, 1927. № 8. С. 1–2.

References

1. Vesilna svitlyna L. Kurbasa i V. Chystiakovoi razom z aktoramy teatru «Berezil» [Wedding photo of L. Kurbas and V. Chistyakova together with actors of Berezil Theater] [in Ukrainian].
2. Veselovska, H. I. (2006) Teatralni perekhrestia Kyieva 1900–1910-kh rr. [Theatrical crossroads of Kyiv in the 1900s and 1910s] (Kyivskyi teatralnyi modernizm). Monohrafiia. Kyiv. 342 p. URL: https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=1652 [in Ukrainian].
3. Halas, I. (2010) Diialnist teatralnykh kolektyviv v Ukraini na zlami 20–30-kh rokiv mynuloho stolittia: za materialamy [Activities of theatrical groups in Ukraine at the turn of the 20s – 30s of the last century: according to the State Press Archive] Derzhavnoho arkhivu druku. Visnyk Knyzhkovoi palaty. 11. 35–38.
4. Hohol, M. V. (2018) Sorochynskyi yarmarok. [Sorochyn Fair]. Piramida. 48 p.
5. Kabula, O. V. (2013) Stanovlennia ta rozvytok ukrainskoho teatru: istoryko-pedahohichnyi aspekt [Formation and development of Ukrainian theater: historical and pedagogical aspect]. Kultura Ukrainy. 251–259. URL: http://www.ic.ac.kharkov.ua/RIO/kultura44/34.pdf [in Ukrainian].
6. Kalashnikov, V. F. (1998) Narodnyi ahitatsiinyi teatr u Ukraini 70–80-kh rokiv ХХ [People’s agitation theater in Ukraine 70–80-ies of the twentieth century]. Kyiv. 26.
7. Karpenko-Karyi, I. K. (2018) Sava Chalyi [Sava Chaly]. Znannia. 191.
8. Korniienko, N. M. (2007) Les Kurbas: repetytsiia maibutnoho [Les Kurbas: rehearsal of the future]. Lybid. 336 p. URL: https://elib.nlu.org.ua/object.html?id=1701 [in Ukrainian].
9. Korniienko, N. M. (2007) Les Kurbas – «liudyna idealnoho pryntsypu» [Les Kurbas is «a man of ideal principle»]. 2. P. 79.
10. Kysil, O. H. (1968) Ukrainskyi teatr: populiarnyi narys istorii ukrainskoho teatru. Novyi ukrainskyi teatr. Ukrainskyi teatr: doslidzhennia [Ukrainian theater: a popular essay on the history of Ukrainian theater. New Ukrainian theater. Ukrainian theater: research]. Kyiv: Mystetstvo. P. 95–139.
11. Kurbas, L. S. (1988) Teatr i hliadach. «Berezil» [Theater and spectator. Berezil]. 140 p.
12. Meleshkina, I. (2020) Kolir, prostir, stsena. [Color, space, scene] Ukrainskyi tyzhden. URL: https://tyzhden.ua/Author/2645.
13. Nazva statti «Vidkryttia ukrainskoi opery». [Title of the article “Opening of the Ukrainian opera] (1925) Nova derzhavna opera. Nove mystetstvo: tyzhnevyk. №1. Kharkiv: Chervonyi druk. P. 6–7.
14. Orlyk, O. O. (2009) Zhurnalni vydannia 20–30-kh rr. ХХ st., yak dzherelo doslidzhennia vydavnychoi spravy v Ukraini [Magazines of the 20–30s of the XX century as a source of research in publishing in Ukraine]. Visnyk Knyzhkovoi palaty. 6. P. 37–40. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vkp_2009_6_15 [in Ukrainian].
15. Pavlenko, N. P. (2012) Ternyny i zirky tvorchosti: Kurbas i Tairov u poshukakh [Thorns and stars of creativity: Kurbas and Tairov in search]. TERRA INCOGNITA u teatralnomu mystetstvi. 8. 153-163. URL: https://library.te.ua/wp-content/uploads/2009/03/2012_kurbas_125bp.pdf [in Ukrainian].
16. Prokopchuk, I. O. (2008) Rol mystetskykh chasopysiv 1920 – pochatku 1930-kh rokiv u poshyrenni modernistychnykh kontseptsii v Ukraini [The role of art magazines in the 1920s and early 1930s in the spread of modernist concepts in Ukraine]. Visnyk LNAM. 21. 251–260. URL: https://lnam.edu.ua/files/Academy/nauka/visnyk/pdf_visnyk/21/02.pdf
17. Reznik, I. S. (2019) Polina Samiilenko – koryfei ukrainskoho teatru. Do 130-richchia do dnia narodzhennia [Polina Samylenko is the luminary of the Ukrainian theater. To the 130th anniversary of his birthday] (za dokumentamy TsDAMLM Ukrainy). Ohliady dzherel ta dokumentalni narysy. 138-157.
18. Samiilenko, P.M. (1970) Nezabutni dni horin [Unforgettable days of burning]. Kyiv: Mystetstvo. 18-19.
19. Smolych, Yu. I. (1926) Na shliakhu tvorennia teatru Ukrainskoi opery. Tyzhnevyk [On the way to the creation of the Ukrainian Opera Theater]. Nove mystetstvo. Kharkiv: Chervonyi druk. 6. 2.
20. Stanishevskyi, Yu. V. (2006) Ukrainskyi teatr u pershi povoienni desiatylittia. Narysy z istorii teatralnoho mystetstva Ukrainy XX stolittia [Ukrainian theater in the first postwar decades. Essays on the history of theatrical art of Ukraine of the XX century]. Kyiv: Intertekhnolohiia. 1053. URL: http://mari.kiev.ua/sites/default/files/inline-images/pdfs/works-istor_teatr_text.pdf [in Ukrainian].
21. Turkeltaub, I. (1926) Do z’izdu robitnykiv mystetstva [Before the Congress of Artists]. Nove mystetstvo: tyzhnevyk. Kharkiv: Chervonyi druk. 3. 1.
22. Turkeltaub I. (1926) Pro «Berezil» (vrazhennia vid podorozhi) [About “Berezil” (impressions from the trip)]. Nove mystetstvo: tyzhnevyk. Kharkiv: Chervonyi druk. № 6. 4–5.
23. Nechytaliuk, M. F. (1957) Ivan Franko pro teatr i dramaturhiiu [Ivan Franko on theater and drama]. Akademii nauk URSR. 239.
24. Khmuryi, V. (1927) «Khoch my maiemo na sohodni tsilykh try vahomykh teatry…» [Although today we have as many as three important theaters]. Nove mystetstvo: tyzhnevyk. Kharkiv: Chervonyi druk, 8. 1-2.