ІКОНОСТАСИ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСЬКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРУ ОДЕСИ: ТЕМАТИКА І СТИЛІСТИКА

ТАРАСЕНКО А. А., АКРІДІНА Г. В.

ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського»

Метою є дослідження тематики і стилістики іконостасів верхнього і нижнього храмів Спасо-Преображенського кафедрального собору Одеси.

Методологія. Для вивчення теми і виявлення художньо-стилістичних особливостей іконостасів одеського кафедрального собору використано компаративний метод. Він дозволяє порівнювати об’єкти дослідження з аналогами зі світового мистецтва. Застосовані також іконологічний, іконографічний методи та образно-стилістичний аналіз.

Основні результати. Іконостаси верхнього і нижнього храмів Спасо-Преображенського кафедрального собору Одеси органічно вписані в архітектурне оточення, тим самим здійснено синтез мистецтв. Класична архітектура та оригінальна просторова архітектоніка вівтарної перепони верхнього храму обумовила особливості тематики і стилістики іконописних образів. Встановлено, що декоративне оздоблення та образи в іконостасах верхнього і нижнього храмів Преображенського собору поєднують традиції християнського мистецтва різних часів. В центральному іконостасі верхнього храму відображено вплив архітектури і мистецтва Ренесансу. Особливістю іконопису є поєднання спадщини європейського мистецтва, а саме італійського і Північного Відродження, класицизму, бароко та академізму XIX століття. Спостерігається об’ємно-просторовий стиль живопису, заснований на західноєвропейській традиції. Декоративне оздоблення вівтарної перепони нижнього храму містить архітектурні елементи Візантії, Стародавньої Русі і бароко. Іконопис виконаний у канонічному візантійському стилі Палеологівського Ренесансу. Через вивчення особливостей іконостасів Преображенського собору виявлено головні тенденції у церковному мистецтві другої половині XX–XXI століть: застосування і з’єднання ренесансно-академічного і візантійсько-давньоруського стилів.

Наукова новизна публікації полягає у тому, що вперше проведено детальне дослідження іконостасів кафедрального собору Одеси. Виявлено особливості тематики і стилістики іконопису в його зв’язку з архітектонікою іконостасу та архітектурою храму.

Практична значущість обумовлена можливістю використання матеріалів дослідження у монографіях з історії мистецтва Одеси, у підготовці навчальних посібників і методичних вказівок з поглибленим вивченням іконописного, монументально-декоративного мистецтв, у розробці текстів лекційних і практичних занять.

Ключові слова: іконостас; Спасо-Преображенський собор Одеси; академізм; візантінізм; сучасне церковне мистецтво; канон; стиль.

ICONOSTASES OF THE TRANSFIGURATION CATHEDRAL IN ODESA: THE THEMES AND THE STYLISTICS

TARASENKO A. A., AKRIDINA A. V.

D. Ushinsky South Ukrainian National Pedagogical University

The purpose is to study the themes and the stylistics of the upper and lower churches’ iconostases of the Transfiguration Cathedral in Odessa.

Methodology. The comparative method was used in order to study the topic and identify the artistic and stylistic features of Odessa Cathedral iconostases. It allows comparing the objects of study with analogues from the world art. Iconological, iconographic methods and figurative-stylistic analysis were also applied.

Results. The iconostases of the Transfiguration Cathedral upper and lower churches in Odessa are organically inscribed in the architectural environment, thanks to which the synthesis of arts is reached. Classical architecture and the original spatial architectonics of the upper temple altar barrier determined the theme and the style of the icon-painting. It was found out that the decoration and the icons in the Transfiguration Cathedral upper and lower churches’ iconostases combine the multi-temporal traditions of Christian art. The upper church central iconostasis reflects the influence of Renaissance architecture and art. The icon painting characteristic feature is a combination of the European art heritage, specifically Italian and Northern Renaissance, classicism, baroque and academicism of the XIX century. A three-dimensional style of painting based on the Western European tradition is observed. The decoration of the lower temple altar barrier contains architectural elements of Byzantium, Ancient Rus and baroque. The icon painting was created in the canonical Byzantine style of the Paleologue Renaissance period. By studying the features of the Transfiguration Cathedral iconostases, the main trends in church art of the second half of the XX–XXI centuries were identified: the application and combination of the renaissance-academic and the Byzantine-Ancient Rus styles.

The scientific novelty. A detailed study of Odessa Cathedral iconostases was conducted for the first time. The features of the icon-painting themes and stylistics in the connection with the architectonics of the iconostases and the temple’s architecture were revealed.

Practical significance is due to the possibility of using research materials in monographs on art history of Odessa, in the preparation of textbooks and methodological instructions with an in-depth study of icon-painting, monumental and decorative art, in the working-out of lectures’ and practical classes’ texts.

Keywords: iconostasis; Transfiguration Cathedral in Odessa; academicism; Byzantinism; modern church art; canon; style.

ИКОНОСТАСЫ СПАСО-ПРЕОБРАЖЕНСКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО СОБОРА ОДЕССЫ: ТЕМАТИКА И СТИЛИСТИКА

ТАРАСЕНКО А. А., АКРИДИНА А. В.

Южноукраинский национальный педагогический университет им. К. Д. Ушинского

Целью является изучение тематики и стилистики иконостасов верхнего и нижнего храмов Спасо-Преображенского кафедрального собора Одессы.

Методология. Для изучения темы и выявления художественно-стилистических особенностей иконостасов одесского кафедрального собора использован компаративный метод. Он позволяет сравнивать объекты исследования с аналогами из мирового искусства. Также применены иконологический, иконографический методы и образно-стилистический анализ.

Результаты исследования. Иконостасы верхнего и нижнего храмов Спасо-Преображенского собора Одессы органично вписаны в архитектурное окружение, тем самым осуществлен синтез искусств. Классическая архитектура и оригинальная пространственная архитектоника алтарной преграды верхнего храма обусловила особенности тематики и стилистики иконописных образов. Установлено, что декоративное убранство и образы в иконостасах верхнего и нижнего храмов Спасо-Преображенского собора сочетают традиции христианского искусства разных времен. В центральном иконостасе верхнего храма отражено влияние архитектуры и искусства Ренессанса. Особенностью иконописи является сочетание наследия европейского искусства, а именно итальянского и Северного Возрождения, классицизма, барокко и академизма XIX века. Наблюдается объемно-пространственный стиль живописи, основанный на западноевропейской традиции.

Декоративное убранство алтарной преграды нижнего храма содержит архитектурные элементы Византии, Древней Руси и барокко. Иконопись выполнена в каноническом византийском стиле Палеологовского Ренессанса. Путём изучения особенностей иконостасов Преображенского собора выявлены основные тенденции в церковном искусстве второй половины XX–XXI веков: использование и соединение ренессансно-академического и византийско-древнерусского стилей.

Научная новизна публикации заключается в том, что впервые проведено подробное исследование иконостасов кафедрального собора Одессы. Выявлены особенности тематики и стилистики иконописи в её связи с архитектоникой иконостаса и архитектурой храма.

Практическая значимость обусловлена возможностью использования материалов исследования в монографиях по истории искусства Одессы, в подготовке учебных пособий и методических указаний с углубленным изучением иконописного, монументально-декоративного искусства, в разработке текстов лекционных и практических занятий.

Ключевые слова: иконостас; Спасо-Преображенский собор Одессы; академизм; византинизм; современное церковное искусство; канон; стиль.

Література

  1. Belting H. Bild und Kult: Eine Geschichte des Bildes vor dem Zeitalter der Kunst. München : Verlag C. H. Beck. 2004. 705 p.
  2. Бобрик М. А. Икона Тайной вечери над Царскими вратами. К истории ранних слоев семантики. Москва : Прогресс-Традиция, 2000. С. 525–558.
  3. Бусева-Давыдова И. Л., Ванеян Стефан, свящ. Иконостас. Православная энциклопедия. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия». 2010. Т. 22. 749 с.
  4. Гелитович М. Й. Іконостасний ансамбль церкви Успіння Богородиці з Наконечного у контексті українського іконопису другої половини XVI століття: дис. … канд. мистецтвознавства: 17.00.05. Львів. 2001. 204 арк., 120 арк.(дод.).
  5. Дундяк І. М. Українське церковне малярство другої половини XХ – початку XXI століть (особливості функціонування, збереження, трансформації та відродження) : монографія. Івано-Франківськ. 2019. 448 с.: 60 іл.
  6. Э. П. И. Ангеология. Иконография. Православная энциклопедия. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия». 2001. Т. 2. 752 с.
  7. Жердев В. В. Образы ветхозаветных священников в иконостасе русского храма в Бад-Наугайме. Вісник ХДАДМ. № 4. 2011. С. 111–116.
  8. Інтерв’ю з Журавським Г. І. [Звукозапис]: Акрідіна Г. В. Одеса, 2020. 54 хв.
  9. Інтерв’ю з Рудим О. О. [Звукозапис] : Акрідіна Г. В. Одеса, 2020. 51 хв.
  10. Косів Р. Р. Церковне мистецтво Риботицького осередку 1670–1760-х років: майстри, іконографія, художні особливості : монографія. Львів : Львівська національна академія мистецтв. 2019. 560 с.
  11. Лазарев В. Н. Византийская живопись. Москва : Наука. 1971. 407 с.
  12. Лукашевич А. А. Гавриил. Почитание в Древней Руси. Православная энциклопедия. Москва : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия». 2005. Т. 10. 752 с.
  13. Мещеряков В. Н. Воссоздание одесского кафедрального Спасо-Преображенского собора. Одесса : Феникс. 2017. 464 с.
  14. Настольная книга священнослужителя. изд. Московской Патриархии. Москва : Издательский Совет РПЦ. Т. IV. 1983. 824 с.
  15. Покровский Н. В. Евангелие в памятниках иконографии. Москва : Прогресс-Традиция. 2001. 564 с.
  16. Приймич М. В. Церковне малярство Закарпаття другої половини ХVІІІ – першої половини ХХ ст.: народна традиція, візантійська канонічність та впливи західноєвропейського мистецтва : монографія. Ужгород : Карпати. 2017. 508 с.
  17. Серафима, монахиня. Одесский Спасо-Преображенский собор. Жизнь. Гибель. Воскресение. Одесса : Свято-Архангело-Михайловский женский монастырь, 1994. 240 с.
  18. Степовик Д. В. Іконологія й іконографія. Івано-Франківськ : Нова Зоря. 2003. 310 с.
  19. Тарасенко О. А. Мистерии модернизма. Наследие Древней Руси в живописи модерна и авангарда. Одесса : Абрикос. 2004. 300 с.
  20. Успенский Л. А. Вопрос иконостаса. Вестник Русского Западноевропейского Патриаршего Экзархата. 1963. №44. С. 223–255.
  21. Флоренский П. А. Иконостас. Санкт-Петербург : МИФРИЛ. 1993. 365 с.
  22. Шевцова Т. И. Православный иконостас. Происхождение, виды, духовный смысл. Москва : ОЛМА-ПРЕСС Гранд. 2002. 240 с.
  23. Юрьева Т. В. Православный иконостас как культурный синтез : автореф. дис. … д-ра. культурол. : 24.00.01. Саранск. 2006. 48 с.
  24. Языкова И. К. Богословие иконы. Москва: Издательство Общедоступного Православного Университета, 1995. 118 с.

References

  1. Belting, (2004). Bild und Kult: Eine Geschichte des Bildes vor dem Zeitalter der Kunst. München : Verlag C. H. Beck [In German].
  2. Bobrik,A. (2000). Ikona Tajnoj vecheri nad Carskimi vratami. K istorii rannih sloev semantiki [Icon of the Last Supper over the Royal Gates. To the history of the semantics early layers]. Moskva : Progress-Tradiciya [In Russian].
  3. Buseva-Davydova,L., Vanejan, Stefan, svjashh. (2010). Ikonostas. Pravoslavnaja enciklopedija [Iconostasis. Orthodox Encyclopedia]. Moskva : Cerkovno-nauchnyj centr «Pravoslavnaja enciklopedija». V. 22 [In Russian].
  4. Ghelytovych, M. Y. (2001). Ikonostasnyj ansamblj cerkvy Uspinnja Boghorodyci z Nakonechnogho u konteksti ukrajinsjkogho ikonopysu drughoji polovyny XVI stolittja [Iconostasis ensemble of the Church of the Assumption of Virgin from Nakonechny in the context of Ukrainian icon painting of the second half of the XVI century]. Candidate’s thesis. L’viv [In Ukrainian].
  5. Dundjak, M. (2019). Ukrajinsjke cerkovne maljarstvo drughoji polovyny XX – pochatku XXI stolit’ (osoblyvosti funkcionuvannja, zberezhennja, transformaciji ta vidrodzhennja) [Ukrainian church painting of the second half of the XX – early XXI centuries (features of functioning, preservation, transformation and revival)]. Doctor’s thesis. Ivano-Frankivsjk [In Ukrainian].
  6. P. I. (2001). Angeologija. Ikonografija. Pravoslavnaja enciklopedija. [Angeology. Iconography. Orthodox Encyclopedia]. Moskva : Cerkovno-nauchnyj centr «Pravoslavnaja enciklopedija». V. 2 [In Russian].
  7. Zherdev, V. V. (2011). Obrazy vethozavetnyh svjashhennikov v ikonostase russkogo hrama v Bad-Naugajme. [Images of Old Testament priests in the iconostasis of the Russian church in Bad-Nauheim]. Vіsnik HDADM. 4. 111–116 [In Russian].
  8. Interv’ju z Zhuravsjkym G. I. [Zvukozapys] [Interview with G. Zhuravsky. Audio]. Akridina G. V. Odesa, 2020. 54 min.
  9. Interv’ju z Rudym O. O. [Zvukozapys] [Interview with O. Rudoy. Audio]. Akridina G. V. Odesa, 2020. 51 min.
  10. Kosiv, R. R. (2019). Cerkovne mystectvo Rybotycjkogho oseredku 1670–1760-h rokiv: majstry, ikonoghrafija, khudozhni osoblyvosti [Church art of the Rybotytsky centre of 1670–1760s: masters, iconography, artistic features]. L’viv : LNAM [In Ukrainian].
  11. Lazarev, V. N. (1971). Vizantijskaja zhivopis’ [Byzantine painting]. Moskva : Nauka [In Russian].
  12. Lukashevich, A. A. (2005). Gavriil. Pochitanie v Drevnej Rusi. Pravoslavnaja enciklopedija [Gabriel. Honoring in Ancient Russia. Orthodox Encyclopedia]. Moskva : Cerkovno-nauchnyj centr «Pravoslavnaja enciklopedija». V. 10 [In Russian].
  13. Meshherjakov, V. N. (2017). Vossozdanie odesskogo kafedral’nogo Spaso-Preobrazhenskogo sobora. [Reconstruction of Odessa Transfiguration Cathedral]. Odessa : Feniks [In Russian].
  14. Nastol’naja kniga svjashhennosluzhitelja [Priest’s Handbook]. (1983). Moskva : Izdatel’skij Sovet RPC. V. 4 [In Russian].
  15. Pokrovskij, N. V. (2001). Evangelie v pamjatnikah ikonografii [Gospel in the monuments of iconography]. Moskva : Progress-Tradicija [In Russian].
  16. Pryjmych, M. V. (2017). Cerkovne maljarstvo Zakarpattja drughoji polovyny ХVІІІ – pershoji polovyny ХХ st.: narodna tradycija, vizantijsjka kanonichnistj ta vplyvy zakhidnojevropejsjkogho mystectva [Church painting of Transcarpathia in the second half of the 18th – first half of the 20th century: folk tradition, Byzantine canonicity and influences of Western European art]. Uzhghorod : Karpaty [In Ukrainian].
  17. Serafima monahinja. (1994). Odesskij Spaso-Preobrazhenskij sobor. Zhizn’. Gibel’. Voskresenie [Odessa Transfiguration Cathedral. L Ruin. Resurrection]. Odessa : Svjato-Arhangelo-Mihajlovskij zhenskij monastyr’ [In Russian].
  18. Stepovyk, D. V. (2003). Ikonologhija i ikonoghrafija [Iconology and iconography]. Ivano-Frankivs’k : Nova Zorja [In Ukrainian].
  19. Tarasenko, O. A. (2004). Misterii modernizma. Nasledie Drevnej Rusi v zhivopisi moderna i avangarda [Mysteries of modernism. The legacy of Ancient Rus in the painting of Art Nouveau and avant-garde]. Odessa : Abrikos [In Russian].
  20. Uspenskij, L. A. (1963). Vopros ikonostasa [Question of the iconostasis]. Vestnik Russkogo Zapadnoevropejskogo Patriarshego Ekzarhata, 44. 223–255 [In Russian].
  21. Florenskiy, P. A. (1993). Ikonostas [Iconostasis]. Sankt-Peterburg : MIFRIL [InRussian].
  22. Shevcova, T. I. (2002). Pravoslavnyj ikonostas. Proishozhdenie, vidy, duhovny smysl [Orthodox iconostasis. Origin, kinds, spiritual meaning]. Moskva : OLMA-PRESS Grand [InRussian].
  23. Ur’eva, T. V. (2006). Pravoslavniy ikonostas kak kul’turny sintez [Orthodox iconostasis as a cultural synthesis]. Doctor’s thesis. Saransk [InRussian].
  24. Jazykova, I. K. (1995). Bogoslovie ikony [Theology of icon]. Moskva : Izdatel’stvo Obshhedostupnogo Pravoslavnogo Universiteta [In Russian].